Нормативно-правова база захисту дитини від насильства
Насилля — це застосування прийомів різноманітного психологічного та фізичного тиску щодо іншої людини для встановлення повного або часткового контролю над нею.
Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми:
Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми:
- Фізичне насильство — невипадкове завдання тілесних ушкоджень.
- Сексуальне насильство — використання людини для отримання сексуального задоволення.
- Занедбаність — нездатність батька або особи, яка доглядає за дитиною, забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі.
- Психологічне насильство — відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери. Може виявлятися у:
• зневазі — послідовній нездатності батьків чи особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, турботу;
• жорстокому поводженні — хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.
• жорстокому поводженні — хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.
Міжнародні та національні правові документи, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:
Загальна декларація прав людини (10.12.1948);
Декларація прав дитини (20.11.1959);
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16.12.1966);
Конвенція про права дитини (20.11.1989);
Закон України "Про охорону дитинства" (26.04.2001, остання редакція – 24.04.2008);
Закон України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" (26.06.2001, остання редакція – 31.01.2009);
Кримінальний кодекс України (1.09.2001, остання редакція – 30.04.2009);
Закон України "Про попередження насильства в сім’ї" (15.11.2001, остання редакція – 1.01.2009);
«Всеукраїнська декларація протидії насильства», прийняту 26.10.01 Другим Всеукраїнським конгресом жінок;
Сімейний кодекс України (10.01.2002, остання редакція – 7.05.2009);
Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису" (15.05.2003);
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї";
Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11
Постаноа Кабінету Міністрів України "Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей" від 10.07.2006 р. №952;
Указ президента України від 5.05.2008 р. №411/2008 "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей";
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї" (25.09.2008).
Загальна декларація прав людини (10.12.1948);
Декларація прав дитини (20.11.1959);
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16.12.1966);
Конвенція про права дитини (20.11.1989);
Закон України "Про охорону дитинства" (26.04.2001, остання редакція – 24.04.2008);
Закон України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" (26.06.2001, остання редакція – 31.01.2009);
Кримінальний кодекс України (1.09.2001, остання редакція – 30.04.2009);
Закон України "Про попередження насильства в сім’ї" (15.11.2001, остання редакція – 1.01.2009);
«Всеукраїнська декларація протидії насильства», прийняту 26.10.01 Другим Всеукраїнським конгресом жінок;
Сімейний кодекс України (10.01.2002, остання редакція – 7.05.2009);
Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису" (15.05.2003);
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї";
Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11
Постаноа Кабінету Міністрів України "Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей" від 10.07.2006 р. №952;
Указ президента України від 5.05.2008 р. №411/2008 "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей";
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї" (25.09.2008).
Згідно Закону "Про попередження насильства в сім’ї" визначено перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї.
Інструкція щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, службу справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї визначає порядок здійснення відповідних заходів згаданими органами та механізм їх взаємодії.
Порядок також конкретизує визначені Законом „Про попередження насильства в сім'ї" функції спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім'ї та закріплює ці функції за управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді (оскільки жоден із нормативно-правових актів не вказує, хто виконує ці функції).
Такими установами визнані:
• спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
• служба дільничних інспекторів міліції;
• кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
• органи опіки і піклування;
• кризові центри;
• центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;
• органи виконавчої влади;
• органи місцевого самоврядування.
У кожного з цих органів різні обов’язки, тому вони повинні співпрацювати разом, адже тоді складатиметься майже повна картина окремих випадків, відповідно, стане простіше й ефективніше допомагати постраждалим від насильства в родині.
Інструкція щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, службу справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї визначає порядок здійснення відповідних заходів згаданими органами та механізм їх взаємодії.
Порядок також конкретизує визначені Законом „Про попередження насильства в сім'ї" функції спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім'ї та закріплює ці функції за управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді (оскільки жоден із нормативно-правових актів не вказує, хто виконує ці функції).
Такими установами визнані:
• спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
• служба дільничних інспекторів міліції;
• кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
• органи опіки і піклування;
• кризові центри;
• центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;
• органи виконавчої влади;
• органи місцевого самоврядування.
У кожного з цих органів різні обов’язки, тому вони повинні співпрацювати разом, адже тоді складатиметься майже повна картина окремих випадків, відповідно, стане простіше й ефективніше допомагати постраждалим від насильства в родині.
Існують спеціальні заходи попередження насильства в сім’ї, регламентовані Законом України "Про попередження насильства в сім’ї":
1. Офіційне попередження про недопустимість здійснення насильства в сім’ї (виноситься, при умові відсутності в діях ознак злочину, повідомляється під розписку).
2. Взяття на профілактичний облік і зняття з профілактичного обліку (членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про недопустимість насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція в справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з обліку відбувається в тому випадку, якщо протягом року особа ні разу не здійснить насильства в родині).
3. Захисне попередження (воно не вимагає узгоджень з ознаками злочину. Забороняє особі, якій воно винесене: здійснювати конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо та за власним бажанням знаходиться в місці, невідомому особі, яка здійснила насильство; приходити до жертви насильства в сім’ї, якщо та тимчасово знаходиться не за місцем сумісного проживання членів родини; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї).
4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім’ї в спеціалізованих закладах (приймається у судовому порядку).
5. Члени родини, які здійснили насильство по відношенню до своїх близьких, також несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність у відповідності з законом.
Згідно зі ст. 4 згаданого Закону України підставами для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї, є:
1. Заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
2. Висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
3. Отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11 затверджено Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення.
Орган, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення, та в межах своїх повноважень вживає передбачені законом заходи з попередження насильства в сім’ї. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, проводиться органами, які брали на облік особу, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім’ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім’ї. Відповідно до ст. 1 Закону здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:
Міністерство України в справах сім’ї, молоді та спорту, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я;
притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
суди;
кримінальну поліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Офіційне попередження про недопустимість здійснення насильства в сім’ї (виноситься, при умові відсутності в діях ознак злочину, повідомляється під розписку).
2. Взяття на профілактичний облік і зняття з профілактичного обліку (членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про недопустимість насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція в справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з обліку відбувається в тому випадку, якщо протягом року особа ні разу не здійснить насильства в родині).
3. Захисне попередження (воно не вимагає узгоджень з ознаками злочину. Забороняє особі, якій воно винесене: здійснювати конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо та за власним бажанням знаходиться в місці, невідомому особі, яка здійснила насильство; приходити до жертви насильства в сім’ї, якщо та тимчасово знаходиться не за місцем сумісного проживання членів родини; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї).
4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім’ї в спеціалізованих закладах (приймається у судовому порядку).
5. Члени родини, які здійснили насильство по відношенню до своїх близьких, також несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність у відповідності з законом.
Згідно зі ст. 4 згаданого Закону України підставами для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї, є:
1. Заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
2. Висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
3. Отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11 затверджено Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення.
Орган, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення, та в межах своїх повноважень вживає передбачені законом заходи з попередження насильства в сім’ї. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" членів сім’ї, яким було винесене офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, проводиться органами, які брали на облік особу, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім’ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім’ї. Відповідно до ст. 1 Закону здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:
Міністерство України в справах сім’ї, молоді та спорту, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я;
притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
суди;
кримінальну поліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Розгляд звернень про насильство над дітьми
Порядок розгляду звернень, повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або реальну загрозу таких вчинків затверджений Наказом МОНУ від 16.01.04 № 5/34/11, де визначено механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї і молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України. Порядок розроблений відповідно до Конвенції про права дитини (995-021), Конвенції Міжнародної організації праці «Про заборону і негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (993-166), Сімейного (2947-14) та Кримінального (2341-14) кодексів України, Кодексу України про адміністративні порушення (80731-10, 80732-10), Законів України «Про охорону дитинства» (2402-14), «Про попередження насильства в сім'ї» (2789-14), «Про звернення громадян (393/96-ВР), «Про освіту» (1060-12), «Про міліцію» (565-12), «Про органи та служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх» (20/95-ВР), Указу Президента України від 21.02.03 № 154/2003 (1545/2003) «Про державну програму попередження дитячої бездоглядності на 2003—2005 роки».
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11 затверджено Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення.
Цим ПОРЯДКОМ кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Поняття "дитина" у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
У Порядку поняття "жорстоке поводження з дитиною" означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза її межами.
Порядок визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.
Порядок розроблено відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Конвенції Міжнародної організації праці „Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці", Сімейного та Кримінального кодексів України, Кодексу України про адміністративні порушення, Законів України „Про охорону дитинства", „Про попередження насильства в сім'ї", „Про звернення громадян", „Про освіту", "Про міліцію", „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Зокрема, у розділі 2 визначено порядок подачі та реєстрації звернень і повідомлень, виявлення жорстокого поводження. Кожен такий факт документують і передають у службу у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини (ст. 2.3). Розголошення даних по суті звернення дитини — незаконне (ст. 2.6).
У розділі 3 «Розгляд звернень і повідомлень із приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» вказано на дії органів і установ освіти:
Ст. 3.4.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадки жорстокого поводження з дітьми чи його вчинення.
Ст. 3.4,3, Вживають заходів до виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягають до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми.
Ст. 3.4.4. Керівники навчальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити профілактичну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів.
Ст. 3.4.5. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз'яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також з особами, які становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпіла від реального його вчинення.
Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу Служби у справах дітей протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення)
Діти, які зазнали жорстокого поводження (або для яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, через мережу "телефонів довіри" тощо.
У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу Служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.
Усні повідомлення перед передачею їх до служби у справах дітей оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.
Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих службою у справах неповнолітніх проводиться відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або роботи.
Висновок: якщо до будь кого із працівників органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів служб для сім'ї, дітей та молоді звернулася дитина з приводу жорстокого поводження з нею - той, до кого звернулася дитина (державний посадовець, лікар, учитель, вихователь, працівник соціальної служби, міліції і т. п.) зобов'язаний оформити письмово звернення дитини і передати його до відповідного територіального підрозділу Служби у справах дітей протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення)
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.01.2004 р., № 5/34/24/11 затверджено Порядок розгляду звернень та повідомлень щодо жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення.
Цим ПОРЯДКОМ кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Поняття "дитина" у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
У Порядку поняття "жорстоке поводження з дитиною" означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза її межами.
Порядок визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.
Порядок розроблено відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Конвенції Міжнародної організації праці „Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці", Сімейного та Кримінального кодексів України, Кодексу України про адміністративні порушення, Законів України „Про охорону дитинства", „Про попередження насильства в сім'ї", „Про звернення громадян", „Про освіту", "Про міліцію", „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Зокрема, у розділі 2 визначено порядок подачі та реєстрації звернень і повідомлень, виявлення жорстокого поводження. Кожен такий факт документують і передають у службу у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини (ст. 2.3). Розголошення даних по суті звернення дитини — незаконне (ст. 2.6).
У розділі 3 «Розгляд звернень і повідомлень із приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» вказано на дії органів і установ освіти:
Ст. 3.4.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадки жорстокого поводження з дітьми чи його вчинення.
Ст. 3.4,3, Вживають заходів до виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягають до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми.
Ст. 3.4.4. Керівники навчальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити профілактичну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів.
Ст. 3.4.5. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз'яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також з особами, які становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпіла від реального його вчинення.
Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу Служби у справах дітей протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення)
Діти, які зазнали жорстокого поводження (або для яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, через мережу "телефонів довіри" тощо.
У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу Служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.
Усні повідомлення перед передачею їх до служби у справах дітей оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.
Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих службою у справах неповнолітніх проводиться відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або роботи.
Висновок: якщо до будь кого із працівників органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів служб для сім'ї, дітей та молоді звернулася дитина з приводу жорстокого поводження з нею - той, до кого звернулася дитина (державний посадовець, лікар, учитель, вихователь, працівник соціальної служби, міліції і т. п.) зобов'язаний оформити письмово звернення дитини і передати його до відповідного територіального підрозділу Служби у справах дітей протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення)
