Методичні рекомендації психологам, соціальним педагогам щодо соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали від торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження

Серед негативних явищ, які швидко й інтенсивно розповсюджуються в нашому суспільстві, найбільшого оберту набрали: трудова міграція, торгівля дітьми (людьми), експлуатація дитячої раці, насильство.

Головна мета реабілітації дітей-жертв насильства, торгівлі, експлуатації —допомогти їм розпізнати і адаптивно виразити всі їхні почуття відносно переживань, пов'язаних із зловживанням і нехтуванням.

Основними методами роботи з дітьми, що постраждали від насильства, торгівлі та експлуатації праці є:

·   соціально-психологічні, спрямовані на внутрішній світ дитини, які передбачають певну корекцію його системи цінностей і орієнтацій, а також уявлень і переваг, які удосконалюють його психологічні можливості і надання відповідної підтримки і допомоги (методи психодіагностики і психокорекції, психологічне консультування тощо);

·   соціально-педагогічні, які дають можливість підвищити освітній і інтелектуальний рівень дитини, сформувати адекватну оточуючим його умовам систему ціннісних орієнтацій і уявлень (методи освіти і просвіти, педагогічної корекції і педагогічного консультування);

·   соціально-медичні, які призначені для надання дитині своєчасної і необхідної медичної допомоги (лікування, соціально-медична реабілітація і адаптація, організація необхідного і комфортного середовища існування тощо);

·   соціально-правові, що включають в себе певні процедури і операції, які дозволяють привести процес життєдіяльності дитини відповідно до існуючих норм закону і права (юридичний і правовий захист інтересів дитини, правова просвіта, правовий контроль, правові санкції);

·   соціально-економічні, які спрямовані на вирішення проблем матеріального благополуччя дитини, матеріальна підтримка і допомога, працевлаштування тощо);

·   соціально-групові, що дозволяють психологу, соціальному педагогові та іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням дитини (сімейне консультування, корекція системи відношень в дитячому колективі, організація дитячих колективів, які орієнтовані на позитивну діяльність)

Зміст роботи з дітьми передбачає:

1.                  Знання дитини про власні права.

2.                  Вміння захиститись від насильства, уникнути попадання в ситуацію торгівлі та експлуатації.

3.                  Знання дитини про дії у кризовій ситуації;

4.                  Інформованість до кого і як звертатись у подібних випадках.

Форми  роботи:  ігри;  аматорські театри;  міні-лекції; перегляд відеофільмів; бесіди;  розповіді; вікторини і конкурси (про права дітей) та інше.

Зміст роботи з батьками передбачає :

1)   батьківську просвіту: права та потреби дітей, права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми і насильство в сім’ї: його сутність, наслідки, відповідальність;

2)   формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, управління собою).

Форми роботи : лекторії; батьківські університети; батьківські збори; тренінги; соціальне інспектування сім’ї; школи батьківських почуттів; школи молодих батьків та інше.

Зміст роботи з педагогами навчально-виховних закладів передбачає:

1)                 педагогічну просвіту (курси підвищення кваліфікації, семінари, педагогічні конференції, методичні та педагогічні ради): про права та потреби дітей; відповідальність педагогів за дітей; взаємодію педагога з сім’єю дитини, учня; права, обов’язки і відповідальність батьків за дітей; сутність жорстокого поводження з дітьми та насильства щодо дітей в сім’ї та освітньому закладі, відповідальність за них; професійна педагогічна етика; суб’єкт-суб’єктне спілкування; взаємодія суб’єктів захисту прав дітей;

2)                  формування у педагогів умінь і навичок: розпізнавати і виявляти жорстоке ставлення до дітей і насильство, толерантного ставлення до дітей з різних сімей, комунікативних умінь суб’єкт-суб’єктного спілкування, майстерності управління собою і ситуацією, розв’язання конфліктів раціональним способом (тренінги, семінари, рольові та ділові ігри);

3)                 усунення феномену професійного вигорання: навчання та організація правильного режиму роботи, сприяння професійного зростання, психотерапевтичні сеанси, консультації психолога, покращення психологічного клімату в колективі, створення кімнати емоційного розвантаження.

Реабілітація дітей-жертв торгівлі, експлуатації дитячої праці:

♦   надання медичної та психологічної допомоги, особливо для тих, хто постраждав від травматичних ситуацій;

♦   юридична допомога та захист інтересів дітей, яким погрожують діями у відповідь;

♦   призначення індивідуального плану освіти, щоб діти могли наздогнати своїх однолітків і продовжити навчання в школі разом з ними;

♦   сприяння негайному зарахуванню до школи дітей шкільного віку, у тому числі забезпечення їх навчальними матеріалами і шкільним приладдям;

♦   професійно-технічне навчання для старших дітей; забезпечення їх стипендіями; діагностика стану сім'ї і сприяння в одержанні пільг, субсидій, допомоги;

♦ проведення заходів з підвищення якості та забезпечення доступності шкільної освіти, оскільки в багатьох випадках діти потрапляють на роботу саме через відсутність належних освітянських можливостей;

♦  активне інформування батьків, самих дітей та громадян в цілому про конкретні загрози, пов'язані з раннім залученням до праці, торгівлі дітьми.

Рекомендації щодо соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали від торгівлі, експлуатації

Торгівля дітьми, людьми - здійснення з метою експлуатації: вербування, перевезення, передачі, переховування або отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушування, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю становища, або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, котра контролює іншу особу (Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, стаття 3).

Дитяча праця- це робота дітей, що має таку природу чи інтенсивність, які заважають навчанню дітей або шкодять їхньому здоров'ю та розвитку. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права й українському національному законодавству.

Мета допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми - допомогти у відновленні або набутті особою здатності до соціального функціонування, включенні до активного суспільного життя, поверненні до звичного оточення (якщо воно не становить загрози для людини) або адаптації до нового, відновленні здоров'я та фізичних функцій, психологічно-емоційного стану (соціально-психологічна реабілітація), опануванні необхідних знань та навичок, професійних навичок або здатності працювати (професійна реабілітація) тощо.

Першочерговими завданнями щодо реабілітації дитини, яка вилучена з праці на вулиці (торгівлі), для педагогів, практичного психолога, соціальних працівників є:

♦             глибоке вивчення феномену дезорганізації, дезадаптації дитини (почуття тривоги, страху, соціальної пасивності тощо);

♦             вивчення питань соціальної, психологічної, світоглядної адаптації дитини у суспільному середовищі, психологічних та педагогічних чинників, що стимулюють чи гальмують цей процес;

♦             корекція деформації самосвідомості; допомога у зайнятті значущої соціальної позиції й усвідомлення свого "Я", подолання інфантилізму, егоїзму, духовної спустошеності;

♦             організація навколо дитини, що вилучена з праці на вулиці, реабілітаційного простору, створення особливої оптимістичної, позитивно емоційно насиченої атмосфери міжособистісного спілкування;

♦             допомога дитині оволодіти мистецтвом самореабілітації і здатністю до самодопомоги в якомога продуктивнішому подоланні кризових ситуацій, у виході зі скрутного становища, в поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху;

♦              сприяння становленню дитини як суб'єкта життя, що володіє мистецтвом пізнання самого себе, компетентністю, життєздатністю;

♦             організаційно-практичне забезпечення освітньо-реабілітаційного процесу в умовах середнього загальноосвітнь закладу освіти;

♦             відновлення здоров'я хворої дитини шляхом зміни особистості, зрушеннями в емоційній сфері (подолання наслідків переживань, небажаних настанов, невпевненності у своїх силах);

♦             комплексна реабілітація дітей з психосоматичними захворюваннями;

♦             захист дитини від усіх форм фізичного та психологічно насильства;

♦             зниження психофізіологічного навантаження в навчанні;

♦             допомога кожній дитині визначити індивідуальну траєкторію розвитку з урахуванням її психофізичних особливостей, стану фізичного, психічного, морального здоров'я;

♦             визначення в навчально-реабілітаційному процесі системи заходів, які забезпечують фізичну, психологічну й соціальну безпеку і формування власного способу захисту.

Напрями соціально-психологічної роботи з дітьми, які стали жертвами  торгівлі  та експлуатації:

•    включення потерпілих у здоровий колектив, створення умов для самоствердження, досягнення успіху;

•    зміна місця проживання, оточення, налагодження позитивних соціальних зв'язків;

•    включення в набуття професійних умінь і навичок, які б дозволили вести гідний спосіб життя;

•    формування позитивної моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності і життєвих умінь і навичок;

•    формування моральних цінностей і поваги до них;

•   формування в суспільстві та мікросередовищі толерантні ставлення до потерпілих.

Методи: переключення; реконструкція характеру; переконання регламентування життя; перенавчання.

Соціально-психологічна робота з питань профілактики торгівлі людьми та реабілітації жертв торгівлі може бути первинною, вторинною, третинною.

Первинна робота спрямована на ознайомлення громадськості з проблемою, правилами безпечної поведінки.

Вторинна робота спрямована на роботу з дітьми «групи ризику»: формування у них умінь та навичок безпечної поведінки, уявлення про діяльність установ та організацій, зміна ставлення до проблеми.

Третинна робота – безпосередня робота з потерпілими: виявлення причин та особливостей поведінки і свідомості, які привели до виникання проблеми, усунення причин через перенавчання дитини, підвищення її соціального статусу, підтримка у влаштуванні в житті.

Третинна соціальна профілактика є в основному індивідуальною, передбачає тривалу роботу і комплекс соціальних послуг. Вона здійснюється поряд із соціальною реабілітацією і соціальним супроводом, але має свою мету, вимагає об'єднання зусиль різних фахівців.

Завданням у третинній профілактиці є пошук шляхів і методів утвердження потерпілих у думці, що позитивні моделі життя — реальні для них, що саме людина є цінністю і заслуговує на повагу та любов.

Основними методами роботи тут є: робота в конкретному випадку (бесіда, анкетування), рефлексія ситуації та індивідуального розвитку, переключення і перенавчання, створення виховуючих ситуацій, показ перспективи,  реконструкція характеру, заохочення, інформування, переконання, включення в різноманітні види діяльності і позитивно соціалізуючи середовище.

Складові допомоги дітям, постраждалих (ймовірно постраждалих) від торгівлі людьми

1.                  Інформування

Мета: надання інформації з метою забезпечення прав дитини.

Фахівець надає дитині інформацію стосовно явища торгівля людьми, прав та обов'язків дитини, потреби тимчасового перебування дитини поза сім'єю (у випадку вилучення), ресурсів організацій та установ, до яких дитина може звертатися самостійно чи з допомогою психолога, соціального педагога або іншого законного представника.

Інформування може здійснюватися у формі бесід, надання друкованих матеріалів, демонстрації відеоматеріалів, рольової гри. Методи надання інформації обираються відповідно до віку та рівня розвитку дитини.

2.                  Консультування

Мета: допомога в прийнятті рішень та пошуку шляхів вирішення проблемних ситуацій, які виникають у дитини в ході надання допомоги.

 Допомога організовується фахівцем психологічної служби, який веде випадок. Обсяг та частота навчальних занять визначаються спеціалістом спільно з дитиною, узгоджуються з батьками (або особами, які їх замінюють) та вносяться у план роботи з сім'єю.

3. Влаштування в безпечне місце для тимчасового перебування

Мета: забезпечення дитині притулку, захисту, усунення загроз повторних дій щодо торгівлі нею на період розслідування ситуації, психологічної реабілітації та лікування, пошуку варіантів довгострокового влаштування.

У разі виявлення дитини, яка постраждала (ймовірно постраждала) від торгівлі людьми, їй необхідно в термін не пізніше 24 годин з моменту виявлення забезпечити безпечне місце для тимчасового перебування.

  Влаштування дитини на тимчасове перебування може відбуватися:

-       у спеціалізовані притулки для дітей, які постраждали від торгівлі людьми;

-       лікувальний або реабілітаційний заклад;

-       тимчасову прийомну сім'ю;

-       сім'ю родичів (якщо немає загрози контакту з кривдниками дитини);

-       інший заклад, де може бути забезпечено відповідні умови без­печного перебування дитини.

4.                  Психологічна реабілітація

Мета: відновлення психологічних функцій дитини, постраждалої від торгівлі людьми.

Психологічні послуги можуть надаватися центрами та кабінетами практичної психології, центрами соціально-психологічної реабіліта­ції для дітей та молоді, іншими реабілітаційними установами та навчальними закладами всіх типів.

5.                  Освітні послуги

Мета: педагогічна корекція знань дитини відповідно до її віку, формуван­ня правової культури, професійна орієнтація.

Допомога передбачає організацію соціально-педагогічного патронажу, колективної та індивідуальної форм навчання, педагогічну корекцію, професійну орієнтацію, професійну освіту та навчання, організацію позашкільної роботи та додаткових занять.

Допомога може надаватися у формі організації групових та індивідуальних занять, стажування на підприємствах, організації навчання на професійно-технічних курсах, індивідуальних консультацій тощо.

6.                  Соціальна та побутова адаптація

Мета: надання дитині знань та прищеплення навичок у захисті своїх прав та інтересів, підвищення рівня самостійності дитини, планування допомоги дитині та її подальшого влаштування; соціальний супровід та побутовий патронаж; навчання основних соціальних навичок.

Навчання соціальних навичок відбувається за напрямами: комунікативні навички, навички самообслуговування, захист власних прав. Теми та форми необхідного навчання можуть корегуватися в процесі співпраці для підвищення ефективності навчання. Навчання може відбуватися індивідуально під час консультацій або у формі групової роботи.

Допомога організовується фахівцем психологічної служби, який веде випа­док. Обсяг та частота навчальних занять визначаються спеціалістом спільно з дитиною, узгоджуються з батьками (або особами, які їх замінюють) та вносяться у план роботи з сім'єю. У разі потреби залучаються інші спеціалісти.

7.                  Правова допомога

Мета: захист прав та інтересів дитини.

Допомога передбачає безпосередній захист прав та представництво інтересів дитини перед третіми особами, якщо немає інших законних представників. Представництво інтересів дитини може здійснюватися перед батьками або особами, які їх замінюють, родичами, органами опіки та піклування, органами місцевого самоврядування, в суді, лікувальних та освітніх закладах тощо. Надається допомога дитині й при оформленні документів, в отриманні доступу до гарантованих послуг, реалізації прав на соціальний захист та додаткову допомогу.

Напрями роботи:

-       допомога в оформленні документів;

-       інформування та консультування щодо державних гарантій і соціального захисту;

-       сприяння в отриманні необхідних гарантованих послуг;

-       захист прав та особистої безпеки;

-       представництво інтересів дитини (представництво у суді, органах влади, установах).

Етапи соціально-психологічної роботи з дітьми, потерпілими від торгівлі людьми:

1.                  Отримання інформації про дитину.

2.                  Формування плану допомоги.

3.                  Знайомство із ситуацією.

4.                  Вилучення з ситуації.

5.                  Постановка діагнозу.

6.                  Кризове втручання (вирішення негайних потреб людини).

7.                  Процес реабілітації (надання медичної, психологічної, юридичної допомоги, організація навчання тощо).

8.                  Здійснення роботи з членами сімей та соціальним оточенням.

9.                  Поміщення в нормальні умови (створення умов для життя відповідно до вікових особливостей дитини).

10.              Третинна профілактика (безпосередня робота з дитиною, індивідуальна робота).

Індивідуальна робота з дитиною, вилученої з ситуації торгівлі дітьми та інших найгірших форм дитячої праці

Мета: виведення дитини зі стану кризи і відновлення та стабілізації її соціального статусу, фізичного і психічного стану; зниженню емоційної напруги; профілактику погіршення ситуації; стимулювання дитини до пошуку і перегляду життєвих орієнтирів.

Оптимального результату у такій роботі можна досягти тільки за умови узгоджених дій усіх дорослих, які задіяні в справі (психолог, соціальний педагог, батьки, вчителі, громадськість, відповідні державні і недержавні структури та ін.).

Основні напрямки індивідуальної роботи практичного психолога та/чи соціального педагога з дитиною, вилученої з ситуації торгівлі дітьми та інших найгірших форм дитячої праці:

1. Комунікативний напрям ( налагодження контакту з потерпілою дитиною, членами її сім‘ї та тими суб‘єктами соціальної роботи, які залучаються до реабілітації особистості у кризовому втручанні).

2. Діагностичний напрям:

·               вивчення адаптації дитини до шкільного середовища (статус у класному колективі, характеру взаємин з учителями, однокласниками, особливостей спілкування з оточуючими);

·               вивчення психологічного клімату сім‘ї, особливостей сімейного виховання;

·               вивчення емоційного стану дитини;

·               вивчення інтересів, ідеалів, нахилів, здібностей;

·               діагностика характерологічних особливостей дитини;

·               діагностика особливостей пізнавальних процесів (пам‘яті, уваги, мислення, мови).

3. Організаційно-прогностичний – розподіл і координація всіх суб‘єктів соціально-психологічної роботи; розробки стратегій і тактики роботи з сім‘єю в цілому та окремими членами сім‘ї ( з педагогами, класом ), вироблення спільного плану роботи з дитиною; прогнозує результат впливу на подальший розвиток дитини ( негативний чи позитивний вплив соціальної ситуації ).

4. Корекційно-реабілітаційна (відновлення психічного, фізичного стану особи та членів її сім‘ї):

1). Корекційна робота:

·               корекція деформації самосвідомості ( формування позитивної соціальної позиції, усвідомлення свого «Я», подолання духовної спустошеності);

·               корекція міжособистісного спілкування, створення позитивно емоційної атмосфери ( в залежності від результатів діагностики і ситуації в сфері: дитина-дитина, дитина-педагог, дитина-батьки);

·               корекція життєвих планів особистості дитини;

·               корекція емоційно-вольової сфери ( подолання невпевненості, інфантилізму, егоїзму, агресивності, пасивності, тривожності, страху, небажаних настанов та переконань та ін.);

·               навчання життєвим умінням і навичкам перебування в соціальному середовищі.

2). Реабілітаційна робота:

·               сприяння негайному зарахуванню до школи дітей шкільного віку, забезпечення їх навчальними матеріалами і шкільним приладдям;

·               професійно-технічне навчання для старших дітей, забезпечення їх стипендіями;

·               вивчення матеріально-побутових умов сім‘ї дитини і сприяння в одержанні пільг, субсидій, допомоги;

·               призначення індивідуального плану освіти, щоб діти могли наздогнати своїх однокласників і продовжити навчання в школі разом з ними, чи у відповідних закладах;

·               допомогти дитині оволодіти мистецтвом само реабілітації ( знання і оволодіння механізмами розкриття життєвого потенціалу, стимулювання пошуків нових можливостей саморозвитку, наближення до свого внутрішнього позитивного «Я» );

·               оволодіння мистецтвом пізнання самого себе, компетентністю, життєздатністю;

·               визначення системи заходів, які забезпечують фізичну, психологічну, медичну і соціальну безпеку і формування власного способу захисту.

5. Охоронно-захисна:

·               юридична допомога та захист інтересів, прав дітей та підлітків, вилучених з ситуацій торгівлі дітьми та інших найгірших форм дитячої праці у різних установах;

·               залучення відповідних державних і недержавних органів до реалізації соціального захисту даної категорії дітей;

·               відновлення і реалізація дитиною своїх прав, свобод, законних інтересів ( в тому числі й через створення соціальних умов для цього);

·               консультування дітей, батьків, педагогів з проблем реалізації права на працю, захист прав дітей в аспекті дитячої праці.

6. Попереджувально-профілактична:

·         підтримка дитини як стабілізацію її стану і профілактику погіршення ситуації;

·         зниження емоційної напруги;

·         особистісно-орієнтовне соціальне навчання життєвим умінням, навичкам співробітництва, критичного мислення;

·         здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді з метою формування поняття «дитяча праця», з проблем трудового виховання в сім‘ї, трудового навчання;

·         допомога дітям та молоді у виборі професії, працевлаштуванні;

·         сприяння розвитку дитячих та молодіжних ініціатив, реалізації інтересів, залучення дітей до різних гуртків, шкільних і позашкільних заходів;

·         формування позитивного усвідомлення цінності свого життя і своєї особистості;

·         включення дитини в позитивне соціалізуючи середовище, формування об‘єктивного сприйняття ситуації кризи і себе;

·         просвіта щодо роз‘яснення ризику і шкідливості дитячої праці, навчання розпізнавання дитячої праці;

·         просвіта щодо прав дітей у сім‘ї, суспільстві, щодо захисту дітей від використання їх праці, обов‘язків батьків щодо виховання дітей, відповідальності батьків за дітей;

·         формування у дітей правосвідомості і правової поведінки, відповідальності за своє життя поряд з розвитком її активності, самостійності, творчості, створення умов для її самореалізації.

Робота з батьками та педагогами з проблеми і перспективи протидії дитячій праці в освіті.

Мета: створення соціально-психологічних умов для викорінення випадків торгівлі, дитячої праці.

Завдання:

1)    соціально-психологічна профілактика торгівлі, дитячої праці;

2)    допомога батькам в реабілітації дітей від них (якщо треба);

3)    виявлення випадків торгівлі, дитячої праці в родині та інформування про них служби у справах дітей.

Цю роботу повинні здійснювати: класні керівники, шкільні психологи і соціальні педагоги, працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Метою безпосередньої роботи з дітьми-жертвами торгівлі, експлуатації праці є зміна цінностей і поведінки батьків, діти яких потрапили в цю категорію з різних причин. Потрібна робота щодо налагодження батьківських стосунків, формування нової моделі сімейного виховання і життя, допомога у розв'язанні проблем батьків, діти яких потрапили до рук торгівців, працювали.

Соціальна реабілітація дітей, яких вилучено з дитячої праці, повинна здійснюватися у співпраці з їх батьками, швидше відновлює стан дитини, її функції, статус, виводить її з наслідків торгівлі, дитячої праці (відставання у навчанні, проблем у спілкуванні, в порозумінні з однолітками, з батьками невідповідність потреб і можливостей для їх задоволення, бажання далі навчатися, жити дитячим життям тощо. Соціальну реабілітацію мають здійснювати шкільні психологи і соціальні педагоги.

Рекомендації щодо соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали від жорстокого поводження

Насильство – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини стосовно іншої, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи  людини та громадянина і завдають їй моральної шкоди, шкоди її фізичному чи психічному здоров’ю.

Види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Типи жорстокого поводження з дітьми: жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття; дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї; сексуальне насильство, інцест;  використання привілеїв дорослих; залякування; погрози; використання громадських установ; ізоляція; емоційне насильство; економічне насильство.

Зміст роботи щодо жорстокого поводження з дітьми в дитячих колективах передбачає:

1)                  формування толерантності в сім’ї, мікросередовищі, школі;

2)                  просвіту про права дітей, суб’єктів їх захисту;

3)                  формування вміння протистояти насильству і жорстокому поводженню;

4)                  формування життєвих умінь і навичок щодо ситуації жорстокого поводження і насильства;

5)                  організацію предметного дозвілля і відпочинку дітей;

6)                  створення умов для самовиявлення лідерів, позитивних якостей особистості;

7)                  показ прикладів кращих стосунків (відеолекторії, радіо, книги, ЗМІ, життєві історії тощо) і перенесення їх на конкретні ситуації в житті дитячого колективу.

Соціально-психологічна робота щодо жорстокого поводження з дітьми має такі форми:

v    Первинна (як загальна просвіта населення з приводу цього явища)

v    Вторинна (цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування життєвих умінь та навичок у дорослих та дітей);

v Третинна (реабілітація постраждалих від жорстокого поводження та корекція тих, хто чинить насильство):

-                     рання діагностика і кваліфікація,

-                      реабілітація постраждалих від насильства,

-                     міжвідомче співробітництво, включаючи медичну, соціальну допомогу, юридичне, психологічне, інформаційне консультування тощо;

-                     підготовка кадрів в системі правоохоронних органів, соціального захисту, освіти, охорони здоров’я тощо;

-                     розробка статистичних форм, збір статистичної інформації;

-                     розробка пропозицій про внесення змін до законодавства;

-                     розробка і проведення освітніх програм.

Корекція негативних станів жертв насилля включає в себе:

-соціальну роботу з налагодження зв'язків;

- педагогічну роботу: навчання таким навичкам, як позитивне спілкування (вирішення конфліктів, адекватне висловлювання), адекватне мислення і ставлення до себе, прийняття рішень та психологічного захисту, сприяння підвищенню рівня самооцінки жертви;

- психологічну роботу зі зняття відчуття провини, емоційної та фізичної релаксації,  підвищення самооцінки.

Пропозиції щодо покращення діяльності учасників навчально-виховного процесу у соціально-психологічній реабілітації дітей, які постраждали від торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження:

1.                  Активізувати роботу у навчально-виховних закладах щодо проведення просвітницько-профілактичної діяльності серед учнівської молоді, батьків, педагогів з попередження насильства, експлуатації, торгівлі і надання допомоги потерпілим.

2.                  Проведення просвітницько-профілактичної роботи щодо попередження насильства, експлуатації, торгівлі серед дітей у школі здійснювати з врахуванням вікових  і індивідуальних особливостей та визначених потреб учасників навчально-виховного процесу.

3. Здійснювати інформаційно-пропагандистську роботу серед учнів з метою формування понять «дитяча праця», «експлуатація дитячої праці», "торгівля дітьми", «насильство»; формування правосвідомості та правової поведінки молоді, відповідальності  за своє життя.

4. Створити і постійно доповнювати банк дітей та сімей трудових мігрантів, дітей, що постраждали від насильства, торгівлі, експлуатації.

5. Здійснювати соціально-психологічний супровід дітей, що постраждали від насильства, торгівлі, експлуатації.

6.                  Створити на базі закладу алгоритм реагування на випадки насильства, експлуатації дитячої праці серед дітей, класному колективі.

7.                  При наявності факту або звернення щодо жорстокого поводження з дитиною, експлуатації дотримуватись нормативно-правових документів: за наявності реальних фактів насильства чи загрози насильства, експлуатації дитини чи торгівлі, письмово повідомляти адміністрацію закладу та місцеву службу у справах дітей, у разі наявних ознак кримінального злочину - органи внутрішніх справ.

8.                  За необхідності дитині надавати невідкладну соціально-психологічну допомогу або направити її до відповідного закладу чи установи (з відома адміністрації).

9.                  Розробити і впровадити програму соціально-психологічноі реабілітації дітей, що постраждали від насильства, експлуатації, торгівлі..

10.              Формувати позитивну мотивацію у дітей та їх соціального оточення до взаємодії з педагогічними працівниками в інтересах дитини.

11.              Проводити психологічну та соціально-педагогічну профілактику торгівлі людьми, експлуатації, насильства серед учнівської молоді через включення цього напряму в плани виховної роботи навчальних закладів як складову профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.

12.              Забезпечити надання допомоги таким дітям у навчанні, профорієнтації.

13.              Забезпечити готовність педагогічних працівників та найближче оточення дітей (батьків, опікунів) до роботи з дітьми, які постраждали від насильства, торгівлі, експлуатації праці.

14.              Навчити педагогічних працівників і покласти на них обов'язок сприяти виявленню дітей, які працюють, які постраждали від насильства, вивчати умови їх життя, розвитку, інформувати про них психологічну службу навчального закладу, служби у справах неповнолітніх, директора школи.

15.              Проводити консультації, зустрічі з батьками та дітьми щодо надання інформації про законодавство, про працю неповнолітніх, про відповідальність батьків за виховання дітей.

16.              .Постійно підвищувати рівень обізнаності батьків та дітей щодо можливостей різних державних структур та неурядових організацій у наданні допомоги з питань правового та  соціального захисту дітей, з питань працевлаштування.

17.              Підвищувати професійний рівень фахівців психологічних служб для роботи з батьками, опікунами, дітьми з питань правового захисту дітей, з питань працевлаштування та вибору професії, подолання насильства.

18.              Проводити семінари, “круглі столи”, лекторії, аукціони знань і т.п., щодо формування соціально-психологічної культури, обміну досвідом і знань з питань попередження і подолання насильства, експлуатації, торгівлі.

19.              Для попередження насильства(агресивних проявів), експлуатації дитячої праці (повторного їх виникнення) проводити тренінги з розвитку соціальних навичок, тренінги розв’язування конфліктів, тренінг спілкування та ін.

20.              Роль координатора в освітньому закладі у здійсненні соціально-психологічного супроводу процесу реабілітації дітей, вилучених із праці на вулиці, торгівлі, жертв насильства повинен виконувати психолог або соціальний педагог.

21.              Здійснювати координацію зусиль усіх фахівців в протидії насильству, дитячій праці шляхом виявлення її випадків, умов, які їй сприяють, їх усунення.

22.              Налагоджувати взаємодію і підтримувати співпрацю між органами освіти, соціальними службами та неурядовими організаціями, регулярно організовуючи зустрічі, присвячені вирішенню проблем насильства, торгівлі, дитячої праці та обговоренню цих проблем в регіоні взагалі.

23.              . Здійснювати методичне забезпечення класних керівників, соціальних педагогів і психологів навчальних закладів щодо роботи з дітьми, які потребують соціально-правового захисту.

24.               Забезпечити готовність педагогічних працівників та найближче оточення дітей (батьків, опікунів) до роботи з дітьми, які хочуть працювати.

25.              Організовувати дозвілля дітей, запобігаючи виникненню шкідливих звичок, потраплянню дитини під негативний вплив, втягнення у злочинну діяльність.

26.              Створювати інформаційні стенди, буклети, листівки тощо з питань попередження експлуатації дитячої праці, правил влаштування неповнолітніх на роботу, протидії насильству та торгівлі дітьми та ін., про органи і установи, які надають допомогу потерпілим, про встановлену законодавством відповідальність за вчинення насильства, експлуатації дитячої праці, торгівлі тощо.

Підготували:

Луковська С.О., Демидась С.Р.,

                                                                                               методисти лабораторії ППСР ТОКІППО